князівство
КНЯЗІ́ВСТВО, а, с.
1. іст. Територія, якою управляв князь (у 1 знач.).
– Пета обіцяв мені всі гори в дідицтво, велике карпатське князівство (І. Франко);
Батий через кілька років рушив з великими ордами на теперішню Лівобережну Україну і, поруйнувавши Переяславське та Чернігівське князівства, підступив року 1240 під Київ (А. Кащенко);
До князівства Острозького належали два Волинські повіти: Луцький і Кременецький (А. Чайковський);
Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан).
2. Назва деяких сучасних держав.
Князівство Андорра межує із Францією на півночі й Іспанією на півдні (з наук.-попул. літ.);
Князівство Монако є другою найменшою за розміром, після Ватикану, суверенною державою (з навч. літ.).
3. збірн., рідко. Князі (у 1, 2 знач.).
[Лев:] Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати; чи межи боярством, .. чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Леся Українка).
(1) Вели́ке князі́вство, іст. – назва найголовніших і найвпливовіших князівств.
Польща мала стати Річчю Посполитою, до складу якої увійшли б землі Корони, Литви і Великого князівства Руського (Б. Лепкий);
Для зміцнення внутрішнього та зовнішньополітичного становища Великого князівства Литовського та посилення державної влади князь Ягайло уклав Кревську унію з Польщею (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- князівство — князі́вство іменник середнього роду у найменуваннях країн Князі́вство: Князі́вство Мона́ко Орфографічний словник української мови
- князівство — [кн'аз’іўство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
- князівство — -а, с., іст. 1》 Територія, якою управляв князь (у 1 знач.). 2》 збірн., рідко. Князі (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- князівство — КНЯЗІ́ВСТВО, а, с., іст. 1. Територія, якою управляв князь (у 1 знач.). — Пета обіцяв мені всі гори в дідицтво, велике карпатське князівство (Фр. Словник української мови в 11 томах
- князівство — Князівство, -ва с. Княжество. Словник української мови Грінченка