коловертень

коло́вертень

іменник чоловічого роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коловертень — див. вир Словник синонімів Вусика
  2. коловертень — -тня, ч., розм. Те саме, що коловорот I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коловертень — КОЛО́ВЕРТЕНЬ, тня, ч., розм. Те саме, що коло́ворот³. Над картатою людською збірнотою відлунює розтіч голосів, ревище худоби, дзвін кіс, гучання гончарних виробів, сумні переливи сопілки, дрімотне квиління ліри й ще десятки згуків... Словник української мови у 20 томах
  4. коловертень — КОЛО́ВЕРТЕНЬ, тня, ч., розм. Те саме, що коловоро́т¹ 1. *У порівн. Висока хвиля знову ударила в човен і їх закрутило, немов у коловертні (Рибак, На світанку.., 1940, 219). Словник української мови в 11 томах
  5. коловертень — Коловертень, -тня м. = коловерть. Словник української мови Грінченка