комірниця
комі́рниця
іменник жіночого роду
квартирантка
розм.
комірни́ця
іменник жіночого роду, істота
завідувачка комори, складу
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комірниця — Комі́рниця, комірник: — людина, що живе в комірнім (в найманій хаті) [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
- комірниця — КОМІ́РНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до комі́рник. В тій хвилині почувся був сварливий голос жіночий.., і незадовго по тім відмикнулися двері моєї кімнати та увійшла моя комірниця (О. Словник української мови у 20 томах
- комірниця — Комі́рниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- комірниця — КОМІ́РНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до комі́рник. Таки побачить вона в цьому році свою сім’ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті і поставить їм страву на стіл, як господиня, а не комірниця (Стельмах, І, 1962, 226). КОМІРНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до комірни́к. Словник української мови в 11 томах
- комірниця — Комірниця, -ці ж. Квартирантка. Вх. Зн. 27. Словник української мови Грінченка