1. Орфографічний словник української мови

крутиголова

крути́голова

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

той (та), хто обдурює, морочить інших, намагається викликати до себе симпатію, кохання

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутиголова — див. звабник Словник синонімів Вусика
  2. крутиголова — -и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крутиголова — КРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших. Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана. – Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. крутиголова — КРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших. Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана.— Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї… (Гончар, Тронка, 1963, 140). Словник української мови в 11 томах