1. Орфографічний словник української мови

кулеметник

кулеме́тник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулеметник — -а, ч. Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кулеметник — КУЛЕМЕ́ТНИК, а, ч. Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета. – Я знаю не тільки бухгалтерію, – кажу, – я знаю ще й радіосправу, а раніше був непоганим кулеметником (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. кулеметник — Кулеме́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кулеметник — КУЛЕМЕ́ТНИК, а, ч. Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета. — Я знаю не тільки бухгалтерію,— кажу,— я знаю ще й радіосправу, а раніше був непоганим кулеметником (Ю. Янов., І, 1954, 21); Вже надвечір з степової могили перебрались до села кулеметники (Гончар, II, 1959, 325). Словник української мови в 11 томах