1. Словник української мови в 11 томах

кулеметник

КУЛЕМЕ́ТНИК, а, ч. Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета.

— Я знаю не тільки бухгалтерію,— кажу,— я знаю ще й радіосправу, а раніше був непоганим кулеметником (Ю. Янов., І, 1954, 21);

Вже надвечір з степової могили перебрались до села кулеметники (Гончар, II, 1959, 325).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулеметник — кулеме́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кулеметник — -а, ч. Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кулеметник — КУЛЕМЕ́ТНИК, а, ч. Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета. – Я знаю не тільки бухгалтерію, – кажу, – я знаю ще й радіосправу, а раніше був непоганим кулеметником (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. кулеметник — Кулеме́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)