1. Словник української мови в 11 томах

кулеметний

КУЛЕМЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до кулеме́т.

По найвидніших гребенях ворог виставив поодинокі кулеметні гнізда (Гончар, III, 1959, 95);

Кулеметні черги краяли степове безгоміння (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 5);

// Озброєний кулеметом (кулеметами).

Її прозивали Жабі. Вона пішла в кулеметний загін (Досв., Вибр., 1959, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулеметний — кулеме́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кулеметний — [кулеиметнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. кулеметний — -а, -е. Прикм. до кулемет. || Озброєний кулеметом (кулеметами). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кулеметний — КУЛЕМЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до кулеме́т. Тоді трипала кулеметна траса потягнеться вогнем до літака (П. Воронько); По найвидніших гребенях ворог виставив поодинокі кулеметні гнізда (О. Словник української мови у 20 томах