1. Орфографічний словник української мови

купчина

купчи́на

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купчина — -и, ч. 1》 Збільш. до купець 1). 2》 заст. Те саме, що купець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. купчина — КУПЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що купе́ць 1. – Вип'єм, брат! – підскочивши до пристава, загукав височенного росту бородатий купчина (Панас Мирний); Розхвильований московськими купчинами, розпалений сласними мріями чорних безробітних лицарів... Словник української мови у 20 томах
  3. купчина — КУПЧИ́НА, и, ч. 1. Збільш. до купе́ць 1. Выпьем, брат! — підскочивши до пристава, загукав височенного росту бородатий купчина (Мирний, III, 1954, 264). 2. заст. Те саме, що купе́ць 1. — А чому поруч із паном війтом сидить католик пан Себастьян Браччі?!... Словник української мови в 11 томах
  4. купчина — Купчина, -ни ж. = купка. Словник української мови Грінченка