1. Орфографічний словник української мови

лабазник

лаба́зник

іменник чоловічого роду, істота

арх.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лабазник — Тут в розумінні: бур'ян [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. лабазник — I -у, ч. Рід рослин родини розових; гадючник. II -а, ч., заст. Власник лабазу, а також продавець у лабазі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лабазник — 1. див. кладовщик 2. (росл.) гадючник Словник чужослів Павло Штепа
  4. лабазник — ЛАБА́ЗНИК, а, ч., діал. Комірник. Ой я собі садівник, садівник, В моїм саду лабазник, лабазник. Між лабазом стежка бита (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. лабазник — ЛАБА́ЗНИК, а, ч., заст. Власник лабазу, а також продавець у лабазі. — Ну що то за безсердечний народ ці англійці. — Попи і лабазники! — сказав батько (Смолич, II, 1958, 10). Словник української мови в 11 томах
  6. лабазник — Лабазник, -ку м. раст. Spiraea Ulmaria. ЗЮЗО. І. 137. Словник української мови Грінченка