1. Орфографічний словник української мови

лобурка

ло́бурка

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лобурка — ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл. Жін. до ло́бур. – Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? – обізвалась моя жінка (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  2. лобурка — ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл. Жін. до ло́бур. — Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? — обізвалась моя жінка (Н.-Лев., IV, 1956, 318). Словник української мови в 11 томах
  3. лобурка — Ло́бурка, -ки ж. см. значеніе лобурь по отношенію къ женщинѣ. Словник української мови Грінченка