1. Словник української мови у 20 томах

лобурка

ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл.

Жін. до ло́бур.

– Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? – обізвалась моя жінка (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лобурка — ло́бурка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лобурка — ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл. Жін. до ло́бур. — Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? — обізвалась моя жінка (Н.-Лев., IV, 1956, 318). Словник української мови в 11 томах
  3. лобурка — Ло́бурка, -ки ж. см. значеніе лобурь по отношенію къ женщинѣ. Словник української мови Грінченка