лобуряка
ЛОБУРЯ́КА, и, ч., зневажл.
Збільш. до ло́бур.
Ну, гляди ж менi, лобуряко, як протритиш грошi, то й додому не навертайся (В. Винниченко);
Хотів [Лобода] розгадати, якими ж доводами зумів цей лобуряка примусити Докію піти на злочин (Микита Чернявський);
– Що це таке, я тебе, лобуряко, запитую? Чого ти вмиваєшся в моєму тазу? (Ю. Мушкетик);
– Не бійся, княгине, я з тобою. Удвох ми вже витуримо того лобуряку (В. Чемерис);
– Дивіться, не забудьте й мене покликати, коли там теє... Бо візьму ломаку, то ноги поперебиваю! Ич, лобуряки! (Ю. Винничук);
* У порівн. Пріська .. гляне на Хіврю, як та грає зеленими очима, на Грицька, що спідлоба, мов лобуряка, світить своїми – і знову похилиться... (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лобуряка — лобуря́ка іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- лобуряка — див. бешкетник Словник синонімів Вусика
- лобуряка — -и, ч., зневажл. Збільш. до лобур. || Такий, як у лобуряки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лобуряка — НЕРО́БА розм. (той, хто проводить час у неробстві, веде бездіяльне життя), НЕ́РО́Б розм. рідше, БЕЗДІ́ЛЬНИК заст., ПУСТОПЛЯ́С зневажл.; ЛО́БУР зневажл., лайл., ЛОБУРЯ́КА підсил. зневажл., лайл., ЛОБОТРЯ́С зневажл., лайл., ЛОБ зневажл., лайл. (перев. Словник синонімів української мови
- лобуряка — ЛОБУРЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до ло́бур. — Хай він не думає, що Сергій такий от лобуряка. Він до всякої роботи беручкий (Мушк., Чорний хліб, 1960, 46); Сиволап скоса глянув на Савку. Словник української мови в 11 томах
- лобуряка — Лобурь, -ря м. Неотеса, болванъ, грубый человѣкъ, дубина. Харьк. ув. лобуряка. Г. Барв. 240. лобури́сько. Словник української мови Грінченка