лобуряка

Значення в інших словниках

1. лобуряка — лобуря́ка іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
2. лобуряка — -и, ч., зневажл. Збільш. до лобур. || Такий, як у лобуряки. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лобуряка — ЛОБУРЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до ло́бур. Ну, гляди ж менi, лобуряко, як протритиш грошi, то й додому не навертайся (В. Винниченко); Хотів [Лобода] розгадати, якими ж доводами зумів цей лобуряка примусити Докію піти на злочин (Микита Чернявський)... Словник української мови у 20 томах
4. лобуряка — НЕРО́БА розм. (той, хто проводить час у неробстві, веде бездіяльне життя), НЕ́РО́Б розм. рідше, БЕЗДІ́ЛЬНИК заст., ПУСТОПЛЯ́С зневажл.; ЛО́БУР зневажл., лайл., ЛОБУРЯ́КА підсил. зневажл., лайл., ЛОБОТРЯ́С зневажл., лайл., ЛОБ зневажл., лайл. (перев. Словник синонімів української мови
5. лобуряка — ЛОБУРЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до ло́бур. — Хай він не думає, що Сергій такий от лобуряка. Він до всякої роботи беручкий (Мушк., Чорний хліб, 1960, 46); Сиволап скоса глянув на Савку. Словник української мови в 11 томах
6. лобуряка — Лобурь, -ря м. Неотеса, болванъ, грубый человѣкъ, дубина. Харьк. ув. лобуряка. Г. Барв. 240. лобури́сько. Словник української мови Грінченка