лобуряка
ЛОБУРЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до ло́бур.
— Хай він не думає, що Сергій такий от лобуряка. Він до всякої роботи беручкий (Мушк., Чорний хліб, 1960, 46);
Сиволап скоса глянув на Савку. Здоровенний лобуряка, з розхристаними грудьми і чуприною на правому оці (Ткач, Плем’я.., 1961, 57);
Закрутився фашист клятий — Нікуди тікати, Закрутився окаянний, Бісів лобуряка (Укр. думи.., 1955, 498);
— А ви, лобуряки, оце так лекції вчите? — почав суворо гримати на школярів о. Лука (Вас., І, 1959, 122);
*У порівн. Пріська.. гляне на Хіврю, як та грає зеленими очима, на Грицька, що спідлоба, мов лобуряка, світить своїми — і знову похилиться… (Мирний, III, 1954, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лобуряка — лобуря́ка іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- лобуряка — див. бешкетник Словник синонімів Вусика
- лобуряка — -и, ч., зневажл. Збільш. до лобур. || Такий, як у лобуряки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лобуряка — ЛОБУРЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до ло́бур. Ну, гляди ж менi, лобуряко, як протритиш грошi, то й додому не навертайся (В. Винниченко); Хотів [Лобода] розгадати, якими ж доводами зумів цей лобуряка примусити Докію піти на злочин (Микита Чернявський)... Словник української мови у 20 томах
- лобуряка — НЕРО́БА розм. (той, хто проводить час у неробстві, веде бездіяльне життя), НЕ́РО́Б розм. рідше, БЕЗДІ́ЛЬНИК заст., ПУСТОПЛЯ́С зневажл.; ЛО́БУР зневажл., лайл., ЛОБУРЯ́КА підсил. зневажл., лайл., ЛОБОТРЯ́С зневажл., лайл., ЛОБ зневажл., лайл. (перев. Словник синонімів української мови
- лобуряка — Лобурь, -ря м. Неотеса, болванъ, грубый человѣкъ, дубина. Харьк. ув. лобуряка. Г. Барв. 240. лобури́сько. Словник української мови Грінченка