1. Орфографічний словник української мови

локоть

ло́коть

іменник жіночого роду

давня міра довжини; лікоть

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. локоть — Міра довжини (дорівнювала третій частині сажня, приблизно 77 см) [XIX] Адже ж локоть також служить мірою для сукна,— але проте єсть тільки знаком,— і за сам локоть я не заміняю локоть сукна [XIX] Словник з творів Івана Франка
  2. локоть — ЛО́КОТЬ див. ло́кіть. Словник української мови у 20 томах
  3. локоть — ло́коть (ло́кєць) тюр. рік (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. локоть — Близько локоть, а не вкусиш. Фізична неможливість. Неможливого не зробиш. Правди на ніхоть, а прибавиться на лікоть. Люди вірно правди не передають, а добавляють від себе, з чого й брехня. Треба знати по чому локоть кваші. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. локоть — ЛО́КОТЬ див. ло́кіть. Словник української мови в 11 томах