лютецій

Значення в інших словниках

1. лютецій — -ю, ч. Хімічний елемент, проста речовина чкого – сріблястий рідкісноземельний метал – газовбирач в електровакуумних пристроях, складник скла, керамічних матеріалів та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. лютецій — ЛЮТЕ́ЦІЙ, ю, ч. Хімічний елемент з атомним номером 71, сріблясто-білий, ковкий та пластичний рідкісноземельний метал. Атоми лютецію мають найменший атомний радіус, а елемент лютецій найвищі значення температур плавлення та кипіння (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. лютецій — лю́тецій хімічний елемент, символ Lu, ат. н. 71; блискучий метал, належить до лантаноїдів. Від латинської назви Парижа – Лютеція. Словник іншомовних слів Мельничука
4. лютецій — Lu, хіміч. елемент з атомним числом 71; сріблястий хіміч. активний метал; зустрічається в малих кількостях; застосовується для виробництва феритів, надпровідників; відкритий 1907 Aуером. Універсальний словник-енциклопедія
5. лютецій — ЛЮТЕ́ЦІЙ, ю, ч. Блискучий радіоактивний метал з групи рідкісноземельних елементів. Словник української мови в 11 томах