1. Орфографічний словник української мови

лінчувати

лінчува́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лінчувати — Чинити самосуд; п! СТРАЧУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  2. лінчувати — -ую, -уєш, недок., перех. Вчиняти самосуд, так званий суд Лінча; фізично розправитися з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лінчувати — ЛІНЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. 1. У США у ХVІІІ – ХХ ст. – здійснювати звірячу криваву розправу без слідства й суду над представниками чорношкірого й кольорового населення; учиняти так званий суд Лінча. У ХІХ ст. Словник української мови у 20 томах
  4. лінчувати — Лінчува́ти, -чу́ю, -чу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лінчувати — ЛІНЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Вчиняти самосуд, так званий суд Лінча, який застосовує реакційна буржуазія США звичайно до негрів, революційних діячів. Вдягнувши химерні чували, на Півночі янкі здіймали пожари, на Півдні — рабів лінчували… (Уп. Словник української мови в 11 томах