лінчувати
ЛІНЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Вчиняти самосуд, так званий суд Лінча, який застосовує реакційна буржуазія США звичайно до негрів, революційних діячів.
Вдягнувши химерні чували, на Півночі янкі здіймали пожари, на Півдні — рабів лінчували… (Уп., Вірші.., 1957, 136);
— Ми про вас чували! Розказали б нам, за що… негра лінчували? (С. Ол., Вибр., 1959, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лінчувати — лінчува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лінчувати — Чинити самосуд; п! СТРАЧУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- лінчувати — -ую, -уєш, недок., перех. Вчиняти самосуд, так званий суд Лінча; фізично розправитися з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лінчувати — ЛІНЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. 1. У США у ХVІІІ – ХХ ст. – здійснювати звірячу криваву розправу без слідства й суду над представниками чорношкірого й кольорового населення; учиняти так званий суд Лінча. У ХІХ ст. Словник української мови у 20 томах
- лінчувати — Лінчува́ти, -чу́ю, -чу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)