магній

Значення в інших словниках

1. магній — -ю, ч. 1》 Mg. Хімічний елемент; поширений у природі, важливий біоелемент. 2》 Проста речовина – сріблястий легкий метал; застосовують для добування деяких металів, в органічному синтезі, піротехніці, у сплавах для авіа- і ракетобудування. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. магній — МА́ГНІЙ, ю, ч. Хімічний елемент з атомним номером 12, легкий м'який метал сріблясто-білого кольору, що горить яскравим білим полум'ям. Магній – елемент із металевими властивостями, але виявленими не так різко, як у натрію (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
3. магній — ма́гній (від грец. μάγνης – магніт) хімічний елемент, символ Mg, ат. н. 12; легкий сріблясто-білий метал. Застосовують для виготовлення легких сплавів, одержання важковідновлюваних металів (ванадію, титану, урану тощо), для освітлювальних і запальних ракет тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
4. магній — Мg, хіміч. елемент з атомним числом 12; сріблясто-білий легкий метал; стійкий до атмосферних впливів (пасивація); при нагріванні загорається з утворенням нітриду і кисню; міститься в мінералах (магнезит, доломіт, кізерит)... Універсальний словник-енциклопедія
5. магній — Ма́гній, -нію, -нієві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. магній — МА́ГНІЙ, ю, ч. Легкий м’який метал сріблясто-білого кольору, що горить яскравим білим полум’ям. Магній — елемент із металічними властивостями, але виявленими не так різко, як у натрію (Хімія, 10, 1956, 8); Під час вечері Шарль спробував фотографувати... Словник української мови в 11 томах