магній

МА́ГНІЙ, ю, ч. Легкий м’який метал сріблясто-білого кольору, що горить яскравим білим полум’ям.

Магній — елемент із металічними властивостями, але виявленими не так різко, як у натрію (Хімія, 10, 1956, 8);

Під час вечері Шарль спробував фотографувати, користуючись магнієм (Трубл., Мандр., 1938, 56);

*У порівн. Він глянув на Нелю, і його очі спалахнули, наче від магнію, але тут же сховались за лицемірно опущеними повіками (Вільде, Сестри.., 1958, 429).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

магній — ма́гній іменник чоловічого роду хімічний елемент Орфографічний словник української мови
магній — -ю, ч. 1》 Mg. Хімічний елемент; поширений у природі, важливий біоелемент. 2》 Проста речовина – сріблястий легкий метал; застосовують для добування деяких металів, в органічному синтезі, піротехніці, у сплавах для авіа- і ракетобудування. Великий тлумачний словник сучасної мови
магній — МА́ГНІЙ, ю, ч. Хімічний елемент з атомним номером 12, легкий м'який метал сріблясто-білого кольору, що горить яскравим білим полум'ям. Магній – елемент із металевими властивостями, але виявленими не так різко, як у натрію (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
магній — ма́гній (від грец. μάγνης – магніт) хімічний елемент, символ Mg, ат. н. 12; легкий сріблясто-білий метал. Застосовують для виготовлення легких сплавів, одержання важковідновлюваних металів (ванадію, титану, урану тощо), для освітлювальних і запальних ракет тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
магній — Мg, хіміч. елемент з атомним числом 12; сріблясто-білий легкий метал; стійкий до атмосферних впливів (пасивація); при нагріванні загорається з утворенням нітриду і кисню; міститься в мінералах (магнезит, доломіт, кізерит)... Універсальний словник-енциклопедія
магній — Ма́гній, -нію, -нієві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)