магніт

МАГНІ́Т, у, ч., фіз. Тіло, що має властивість притягати до себе або відштовхувати від себе деякі інші тіла.

Деякі залізні руди мають властивість притягати до себе залізо. Таку руду назвали магнітним каменем, або магнітом (Фізика, II, 1957, 130);

Низьке чоло його збігається глибокими зморшками,.. темні зіниці тремтять, мов стривожена магнітом стрілка компаса (Кол., Терен.., 1959, 273);

*У порівн. Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало (Мирний, IV, 1955, 207);

// перен. Те, що притягає до себе з надзвичайною силою.

Відвівши графиню з доньками до зали, засів [граф] у цій кімнаті, яка внаслідок цього і стала магнітом, що притягав до себе весь мужеський [чоловічий] світ (Фр., VI, 1951, 230);

— Думаю, він [човен] далеко від острова не одійшов, — сказав командир. — Тут, здається, є для нього якийсь магніт (Трубл., II, 1955, 319).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магніт — магні́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. магніт — -у, ч., фіз. Тіло, яке має постійне магнітне поле. || перен. Те, що притягає до себе з надзвичайною силою. Медичні магніти — спеціальні пристрої, які застосовують у хірургії для витягування із ока магнітних чужорідних тіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. магніт — МАГНІ́Т, а, ч., фіз. 1. Шматок залізної руди або сталі, що має властивість притягати до себе або відштовхувати від себе залізні та сталеві предмети. Деякі залізні руди мають властивість притягати до себе залізо. Словник української мови у 20 томах
  4. магніт — магні́т [грец. μάγνης (μάγνητος), від μαγνητις (λίθος) – магнесійський (камінь)] намагнічене тіло (здебільшого із сталі або спеціального сплаву), що утворює магнітне поле. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. магніт — Елемент із магнітнотвердого матеріалу (напр., сталі, намагніченої до стану насичення), джерело постійного магнітного поля; кожний м. має 2 різнойменні полюси (т.зв. пд. та пн.), навколо яких поле є найсильнішим;... Універсальний словник-енциклопедія
  6. магніт — Магніт, -ту м. Магнить. Магніт має у собі силу притягувати тільки залізо. Дещо, 20. Словник української мови Грінченка