магнітик
МАГНІ́ТИК, а, ч., фіз.
1. Зменш. до магні́т.
2. Одна з найменших магнітних частинок, з яких складається магніт.
У ненамагніченій сталі атомні магнітики розташовані безладно, отже, дія кожного знищується зворотною дією обернено розташованого магнітика (Цікава фізика.., 1950, 194).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнітик — магні́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- магнітик — -а, ч., фіз. Зменш. до магніт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магнітик — МАГНІ́ТИК, а, ч. фіз. Зменш. до магні́т. Водій в кабіні військового “зіла” кладе на щиток і магнітиком притискає путівку (Є. Пашковський); // Невеличкий сувенір з прикріпленим до нього магнітом. Словник української мови у 20 томах