магнітик
МАГНІ́ТИК, а, ч.
фіз. Зменш. до магні́т.
Водій в кабіні військового “зіла” кладе на щиток і магнітиком притискає путівку (Є. Пашковський);
// Невеличкий сувенір з прикріпленим до нього магнітом.
Мова йде про магнітики, які часто чіпляють на дверцята холодильників, часто люди навіть колекціонують їх (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнітик — магні́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- магнітик — -а, ч., фіз. Зменш. до магніт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магнітик — МАГНІ́ТИК, а, ч., фіз. 1. Зменш. до магні́т. 2. Одна з найменших магнітних частинок, з яких складається магніт. У ненамагніченій сталі атомні магнітики розташовані безладно, отже, дія кожного знищується зворотною дією обернено розташованого магнітика (Цікава фізика.., 1950, 194). Словник української мови в 11 томах