магнітик

Значення в інших словниках

1. магнітик — магні́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. магнітик — МАГНІ́ТИК, а, ч. фіз. Зменш. до магні́т. Водій в кабіні військового “зіла” кладе на щиток і магнітиком притискає путівку (Є. Пашковський); // Невеличкий сувенір з прикріпленим до нього магнітом. Словник української мови у 20 томах
3. магнітик — МАГНІ́ТИК, а, ч., фіз. 1. Зменш. до магні́т. 2. Одна з найменших магнітних частинок, з яких складається магніт. У ненамагніченій сталі атомні магнітики розташовані безладно, отже, дія кожного знищується зворотною дією обернено розташованого магнітика (Цікава фізика.., 1950, 194). Словник української мови в 11 томах