магніт

Магніт, -ту

м. Магнить. Магніт має у собі силу притягувати тільки залізо. Дещо, 20.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магніт — магні́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. магніт — -у, ч., фіз. Тіло, яке має постійне магнітне поле. || перен. Те, що притягає до себе з надзвичайною силою. Медичні магніти — спеціальні пристрої, які застосовують у хірургії для витягування із ока магнітних чужорідних тіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. магніт — МАГНІ́Т, а, ч., фіз. 1. Шматок залізної руди або сталі, що має властивість притягати до себе або відштовхувати від себе залізні та сталеві предмети. Деякі залізні руди мають властивість притягати до себе залізо. Словник української мови у 20 томах
  4. магніт — магні́т [грец. μάγνης (μάγνητος), від μαγνητις (λίθος) – магнесійський (камінь)] намагнічене тіло (здебільшого із сталі або спеціального сплаву), що утворює магнітне поле. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. магніт — Елемент із магнітнотвердого матеріалу (напр., сталі, намагніченої до стану насичення), джерело постійного магнітного поля; кожний м. має 2 різнойменні полюси (т.зв. пд. та пн.), навколо яких поле є найсильнішим;... Універсальний словник-енциклопедія
  6. магніт — МАГНІ́Т, у, ч., фіз. Тіло, що має властивість притягати до себе або відштовхувати від себе деякі інші тіла. Деякі залізні руди мають властивість притягати до себе залізо. Словник української мови в 11 томах