1. Орфографічний словник української мови

манути

ману́ти

дієслово доконаного виду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манути — маню, маниш, недок., перех., діал. Манити. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. манути — МАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, недок., кого, що, діал. Манити. Не гроші манули його, а свобода (В. Бабляк); [Малахій:] Скажи, чому я мріяти боявся, хоч і мануло взяти торбинку, ціпок і пойти [піти], пойти отак в далечінь (М. Куліш); // безос. Словник української мови у 20 томах
  3. манути — МАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, недок., перех., діал. Манити. Не гроші манули його, а свобода (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 29); // безос. Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало (Мирний, IV, 1955, 207). Словник української мови в 11 томах
  4. манути — Манути, -ну, -ниш гл. Манить, приманивать. Зміев. у. Словник української мови Грінченка