метикувати

Значення в інших словниках

1. метикувати — Міркувати, думати, мізкувати, мудрувати, розмірковувати, розкидати головою <�мізками>, ф. кумекати, микитити, варити головою; (на чому) знатися, розумітися; (прикидати в голові) обмірковувати, обдумувати. Словник синонімів Караванського
2. метикувати — див. думати Словник синонімів Вусика
3. метикувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 неперех. Мати здатність міркувати, думати. || Міркувати над чим-небудь; розмірковувати. || Розуміти щось, догадуватися про сенс чого-небудь. || на (в) чому. Розбиратися в чому-небудь, розумітися на чомусь. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. метикувати — МЕТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Мати здатність міркувати, думати. – Ми з тобою – люди, що вміють метикувати (Олесь Досвітній); – І скільки вже нас учитимуть, щоб метикували самі, щоб підходили з головою до параграфів, цифр, порад (Ю. Словник української мови у 20 томах
5. метикувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
6. метикувати — Метикува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. метикувати — МЕТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. неперех. Мати здатність міркувати, думати. — Ми з тобою — люди, що вміють метикувати (Досв. Словник української мови в 11 томах
8. метикувати — Метикува́ти, -ку́ю, -єш гл. Размышлять, соображать. Словник української мови Грінченка