мигтючий

Значення в інших словниках

1. мигтючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до мигтіти. || у знач. прикм. Який блискає. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. мигтючий — МИГТЮ́ЧИЙ, а, е. Який мигтить. Крізь віконце було видно, як чорне бескеття хмар раз у раз оперізувалось мигтючими поясами блискавиць (О. Донченко); Здавалось їй чомусь, що далі буде щось любе, ясне – таке, як ця роса мигтюча, як те сонечко праведне тепле (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
3. мигтючий — МИГТЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до мигті́ти; // у знач. прикм. Який блискає. Крізь віконце було видно, як чорне бескеття хмар раз у раз оперізувалось мигтючими поясами блискавиць (Донч. Словник української мови в 11 томах