1. Орфографічний словник української мови

моволюбець

моволю́бець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моволюбець — -бця, ч., книжн. Той, хто любить мову (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. моволюбець — МОВОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн. Той, хто любить мову (у 2 знач.). Як прекрасно визначила наше мистецтво літератури велика поетеса нашого народу – великий моволюбець .. Леся Українка! (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  3. моволюбець — МОВОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн. Той, хто любить мову (у 2 знач.). Як прекрасно визначила наше мистецтво літератури велика поетеса нашого народу — великий моволюбець.. Леся Українка! (Смолич, VI, 1959, 227). Словник української мови в 11 томах