1. Орфографічний словник української мови

муедзин

муедзи́н

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муедзин — -а, ч. У мусульман – служитель при мечеті, який з мінарету в певний час закликає віруючих до молитви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. муедзин — МУЕДЗИ́Н, а, ч. У мусульман – служитель при мечеті, який з мінарету в певний час закликає віруючих до молитви. На самій горі, на двох дуже ілюмінованих високих мінаретах стоять два муедзини й скликають турків на молитву (І. Словник української мови у 20 томах
  3. муедзин — муедзи́н (тур., від араб. му’аддін) в ісламі служитель при мечеті, який у певний час закликає з мінарету мусульман до молитви. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. муедзин — Муедзи́н, -на; -дзи́ни, -нів (араб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. муедзин — МУЕДЗИ́Н, а, ч. У мусульман — служитель при мечеті, який з мінарета в певний час закликав віруючих до молитви. На самій горі, на двох дуже ілюмінованих високих мінаретах стоять два муедзини й скликають турків на молитву (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах