муедзин
МУЕДЗИ́Н, а, ч.
У мусульман – служитель при мечеті, який з мінарету в певний час закликає віруючих до молитви.
На самій горі, на двох дуже ілюмінованих високих мінаретах стоять два муедзини й скликають турків на молитву (І. Нечуй-Левицький);
Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- муедзин — муедзи́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- муедзин — -а, ч. У мусульман – служитель при мечеті, який з мінарету в певний час закликає віруючих до молитви. Великий тлумачний словник сучасної мови
- муедзин — муедзи́н (тур., від араб. му’аддін) в ісламі служитель при мечеті, який у певний час закликає з мінарету мусульман до молитви. Словник іншомовних слів Мельничука
- муедзин — Муедзи́н, -на; -дзи́ни, -нів (араб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- муедзин — МУЕДЗИ́Н, а, ч. У мусульман — служитель при мечеті, який з мінарета в певний час закликав віруючих до молитви. На самій горі, на двох дуже ілюмінованих високих мінаретах стоять два муедзини й скликають турків на молитву (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах