муж
МУЖ, а, ч.
1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч.
Амінь тобі [Богдане], великий муже! Великий, славний! та не дуже... (Т. Шевченко);
А щедрі серцем юнаки, На диво мужам вченим, Знімають зорі залюбки Із неба нареченим... (С. Воскрекасенко);
В просторім кабінеті старости, в різних його кутках були присутні три державні мужі та лише одна жінка, господиня дому (Іван Ле).
2. заст., уроч. Чоловік (у 2 знач.).
Всі в домі боялися її, не виключаючи й Куни Гольдбаума, її мужа (І. Франко);
Дружина мужу зброю подає: – Цілую я озброєння твоє, – Нехай воно нам перемогу дасть (М. Бажан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- муж — муж іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- муж — Муж. 1. Чоловік, один з подружжя. Добродійка Матушинська нині “читала”. Її уважливий муж власне прислав їй цілу купу Нашого Слова, що виходило у Львові і уважало ся за дуже поважну часопись (Галіп, 77). 2. Діяч, видатна особа. Українська літературна мова на Буковині
- муж — (державний) УР. діяч; (у подружжі) Р. чоловік. Словник синонімів Караванського
- муж — див. чоловік Словник синонімів Вусика
- муж — -а, ч. 1》 книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. 2》 заст., уроч. Чоловік (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- муж — Чоловік, чоловічок, чоловіченько, чоловічесько, дружино, дружиночок, подруг, подружок, див. супруг, чоловік Словник чужослів Павло Штепа
- муж — Біда ж мені з таким мужом, що не в'яже штани ґудзом. Нарікання жінки на чоловіка, який недбало зодягався. За доброго мужа, жона як рожа, а за лихого драба, за рік за два баба. Погляд, що чоловік є причиною скорого старінняся жінки. Приповідки або українсько-народня філософія
- муж — ЧОЛОВІ́К (одружена особа стосовно своєї дружини), ДРУЖИ́НА, ПОДРУ́ЖЖЯ, МУЖ заст., уроч., БЛАГОВІ́РНИЙ жарт., ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ розм., МУЖИК діал., ПО́ДРУГ діал.; ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН (шанобливо). Словник синонімів української мови
- муж — Муж, -жа, -жеві, -жем, му́жу! мужі́, -жі́в, -жа́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- муж — МУЖ, а, ч. 1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. Амінь тобі [Богдане], великий муже! Великий, славний! та не дуже… (Шевч., II, 1963, 349); А щедрі серцем юнаки. На диво мужам вченим, Знімають зорі залюбки Із неба нареченим… (Воскр. Словник української мови в 11 томах
- муж — Муж, -жа м. 1) Мужъ. Ой там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада. Чуб. 2) Мужъ, супругъ. Ги не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. Словник української мови Грінченка