муж

Біда ж мені з таким мужом, що не в'яже штани ґудзом.

Нарікання жінки на чоловіка, який недбало зодягався.

За доброго мужа, жона як рожа, а за лихого драба, за рік за два баба.

Погляд, що чоловік є причиною скорого старінняся жінки.

Муж з жінкою сваряться і бються, а перина їх лагодить.

Супружі сварки не тревають довго.

Муж і жона, то одна сатана.

Обоє спільно несуть родинний тягар. Дуже згідні з собою.

Найліпша спілка, чоловік і жінка.

Чи зиск, чи утрата то вони приймають, бо спільно дбають про свою долю.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муж — муж іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. муж — Муж. 1. Чоловік, один з подружжя. Добродійка Матушинська нині “читала”. Її уважливий муж власне прислав їй цілу купу Нашого Слова, що виходило у Львові і уважало ся за дуже поважну часопись (Галіп, 77). 2. Діяч, видатна особа. Українська літературна мова на Буковині
  3. муж — (державний) УР. діяч; (у подружжі) Р. чоловік. Словник синонімів Караванського
  4. муж — див. чоловік Словник синонімів Вусика
  5. муж — -а, ч. 1》 книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. 2》 заст., уроч. Чоловік (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. муж — Чоловік, чоловічок, чоловіченько, чоловічесько, дружино, дружиночок, подруг, подружок, див. супруг, чоловік Словник чужослів Павло Штепа
  7. муж — МУЖ, а, ч. 1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. Амінь тобі [Богдане], великий муже! Великий, славний! та не дуже... (Т. Шевченко); А щедрі серцем юнаки, На диво мужам вченим, Знімають зорі залюбки Із неба нареченим... (С. Словник української мови у 20 томах
  8. муж — ЧОЛОВІ́К (одружена особа стосовно своєї дружини), ДРУЖИ́НА, ПОДРУ́ЖЖЯ, МУЖ заст., уроч., БЛАГОВІ́РНИЙ жарт., ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ розм., МУЖИК діал., ПО́ДРУГ діал.; ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН (шанобливо). Словник синонімів української мови
  9. муж — Муж, -жа, -жеві, -жем, му́жу! мужі́, -жі́в, -жа́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. муж — МУЖ, а, ч. 1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. Амінь тобі [Богдане], великий муже! Великий, славний! та не дуже… (Шевч., II, 1963, 349); А щедрі серцем юнаки. На диво мужам вченим, Знімають зорі залюбки Із неба нареченим… (Воскр. Словник української мови в 11 томах
  11. муж — Муж, -жа м. 1) Мужъ. Ой там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада. Чуб. 2) Мужъ, супругъ. Ги не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. Словник української мови Грінченка