1. Орфографічний словник української мови

мужича

мужича́

іменник середнього роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мужича — -ати, с., заст., розм. Дитя мужика (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мужича — МУЖИЧА́, а́ти, с., заст., розм. Дитя мужика (у 1 знач.). Це сіни, а он і двері у хату... Там її син... його [панича] син... паненя, а не мужича... (Панас Мирний); Дядькові не подобалось, що хлопець водиться з мужичатами, навчивсь по-мужичому говорити (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  3. мужича — МУЖИЧА́, а́ти, с., дорев., розм. Дитя мужика (у 1 знач.). Це сіни, а он і двері у хату… Там її син… його [панича] син… паненя, а не мужича… (Мирний, IV, 1955, 57); Дядькові не подобалось, що хлопець водиться з мужичатами, навчивсь по — мужичому говорити (Гр., II, 1963, 11). Словник української мови в 11 томах