1. Орфографічний словник української мови

мізок

мі́зок

іменник чоловічого роду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мізок — -зку, ч., діал., заст. Мозок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мізок — МІ́ЗОК, зку, ч., діал., заст. Мозок. Курчатам тхір головки [голівки] сушить, Без крику мізок висмокта (І. Котляревський); Та що робить з тупим, як камінь, мізком, Чим розігнать нерушливість глуху? (П. Словник української мови у 20 томах
  3. мізок — вправля́ти / впра́вити мо́зок (мі́зки) кому, фам. Переконувати кого-небудь у неправильності його дій, поведінки, дорікаючи, виговорюючи за щось. — Слухай,— налетів на голову агроном, скільки тебе чекати можна?... Фразеологічний словник української мови
  4. мізок — МІ́ЗОК, зку, ч., діал., заст. Мозок. Курчатам тхір головки сушить, Без крику мізок висмокта (Котл., І, 1952, 226); Та що робить з тупим, як камінь, мізком, Чим розігнать нерушливість глуху? (Граб. Словник української мови в 11 томах
  5. мізок — Мізок, -вку м. Мозгъ. Курячий же в тебе, пане Петре, мізок. К. ЧР. Любить її, наче кошеним мізком нагодувала його. Ном. № 8747. Словник української мови Грінченка