1. Орфографічний словник української мови

місцеблюститель

місцеблюсти́тель

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місцеблюститель — МІСЦЕБЛЮСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., церк. Духовна особа, яка тимчасово виконує обов'язки особи вищого духовного сану. Місцеблюститель патріаршого престолу. Словник української мови у 20 томах