місцеблюститель
МІСЦЕБЛЮСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., церк.
Духовна особа, яка тимчасово виконує обов'язки особи вищого духовного сану.
Місцеблюститель патріаршого престолу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- місцеблюститель — місцеблюсти́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови