1. Орфографічний словник української мови

мітчик

мі́тчик 1

іменник чоловічого роду, істота

робітник

мі́тчик 2

іменник чоловічого роду

інструмент

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мітчик — I -а, ч. 1》 Той, хто ставить відмітні знаки, мітки на кому-, чому-небудь. 2》 Прилад, знаряддя, яким ставлять мітки. II -а, ч. Інструмент у вигляді гвинта для нарізування внутрішньої різі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мітчик — див. відмітник, маркер Словник чужослів Павло Штепа
  3. мітчик — МІ́ТЧИК¹, а, ч. 1. Той, хто ставить відмітні знаки, мітки на кому-, чому-небудь. 2. Прилад, знаряддя, яким ставлять мітки. МІ́ТЧИК², а, ч. Інструмент у вигляді гвинта для нарізування внутрішньої різьби. Словник української мови у 20 томах
  4. мітчик — ГВИНТОРІ́З (інструмент для нарізування гвинтової різьби), ГВИНТУВА́ЛЬНЯ розм.; МІ́ТЧИК (для внутрішньої нарізки); ПЛА́ШКА (для зовнішньої нарізки). Словник синонімів української мови
  5. мітчик — МІ́ТЧИК¹, а, ч. 1. Той, хто ставить відмітні знаки, мітки на кому-, чому-небудь. 2. Прилад, знаряддя, яким ставлять мітки. МІ́ТЧИК², а, ч. Інструмент у вигляді гвинта для нарізування внутрішньої різьби. Словник української мови в 11 томах