1. Орфографічний словник української мови

набути

набу́ти 1

дієслово доконаного виду

здобути

набу́ти 2

дієслово доконаного виду

взути

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набути — I див. набувати I. II див. набувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. набути — НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти². Словник української мови у 20 томах
  3. набути — Злий набуток, не йде на пожиток. Чужа кривда не вийде на користь. Набув як сокола, а збуває, як ворога. Купив товар з великою надією на користь і хоче позбутися бо ошукався. Не тільки набувся, скільки нагнувся. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. набути — ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИ розм., ДОБУВА́ТИСЯ розм.; ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). — Док. Словник синонімів української мови
  5. набути — НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти². Словник української мови в 11 томах
  6. набути — Набути, -ся см. набувати, -ся. Словник української мови Грінченка