1. Словник української мови Грінченка

набути

Набути, -ся

см. набувати, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набути — набу́ти 1 дієслово доконаного виду здобути набу́ти 2 дієслово доконаного виду взути діал. Орфографічний словник української мови
  2. набути — I див. набувати I. II див. набувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набути — НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти². Словник української мови у 20 томах
  4. набути — Злий набуток, не йде на пожиток. Чужа кривда не вийде на користь. Набув як сокола, а збуває, як ворога. Купив товар з великою надією на користь і хоче позбутися бо ошукався. Не тільки набувся, скільки нагнувся. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. набути — ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИ розм., ДОБУВА́ТИСЯ розм.; ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). — Док. Словник синонімів української мови
  6. набути — НАБУ́ТИ¹ див. набува́ти¹. НАБУ́ТИ² див. набува́ти². Словник української мови в 11 томах