1. Орфографічний словник української мови

навождення

навожде́ння

іменник середнього роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навождення — НАВОЖДЕ́ННЯ, я, с. За народним повір'ям – те, що ніби навіяне “злою силою” для спокуси. Сестро, молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа (Леся Українка); Пристав підскочив, як опарений: – Що це мені за навождення?... Словник української мови у 20 томах
  2. навождення — НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн. Словник синонімів української мови
  3. навождення — НАВОЖДЕ́ННЯ, я, с. Те, що в повір’ях ніби навіяне "злою силою" з метою спокусити; обман почуттів, привид, сон. Пристав підскочив, як опарений: — Що це мені за навождення? Та тут, здається, все кує крамолу, все отруєно одним духом (Вас. Словник української мови в 11 томах