1. Орфографічний словник української мови

надвечірок

надвечі́рок

іменник чоловічого роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надвечірок — див. вечір Словник синонімів Вусика
  2. надвечірок — -рка, ч., розм. Те саме, що надвечір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надвечірок — НАДВЕЧІ́РОК, рка, ч., розм. Те саме, що надвечі́р'я. Стояв свіжий осінній надвечірок (І. Сенченко); – Як ти [дівчина] жила ці роки всі і дні? – Плакала тяжко, тужила гірко. Чекала ранку до надвечірка (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах
  4. надвечірок — НАДВЕЧІ́РОК, рка, ч., розм. Те само, що надвечі́р’я. Стояв свіжий осінній надвечірок (Сеич., Онов., 1959, 51); Весна пробивалася з землі, линула з неба, пломеніла в барвистих загравах світань і надвечірків… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204). Словник української мови в 11 томах