надвечірок
НАДВЕЧІ́РОК, рка, ч., розм. Те само, що надвечі́р’я.
Стояв свіжий осінній надвечірок (Сеич., Онов., 1959, 51);
Весна пробивалася з землі, линула з неба, пломеніла в барвистих загравах світань і надвечірків… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надвечірок — надвечі́рок іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- надвечірок — див. вечір Словник синонімів Вусика
- надвечірок — -рка, ч., розм. Те саме, що надвечір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надвечірок — НАДВЕЧІ́РОК, рка, ч., розм. Те саме, що надвечі́р'я. Стояв свіжий осінній надвечірок (І. Сенченко); – Як ти [дівчина] жила ці роки всі і дні? – Плакала тяжко, тужила гірко. Чекала ранку до надвечірка (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах