1. Орфографічний словник української мови

надимити

надими́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надимити — -млю, -миш; мн. надимлять; док. Напустити диму. || Курячи, наповнити що-небудь тютюновим димом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. надимити — НАДИМИ́ТИ, НАДИМІ́ТИ млю́, ми́ш; мн. надимля́ть; док. Напустити багато диму. Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату, окриваючи її мороком; здавалося мов хто надимив, і спертий дим снував по хаті (Панас Мирний); // Палячи... Словник української мови у 20 томах
  3. надимити — НАДИМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. надимля́ть; док. Напустити диму. Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату, окриваючи її мороком; здавалося мов хто надимив, і спертий дим снував по хаті (Мирний, III, 1954, 367); // Курячи... Словник української мови в 11 томах