1. Орфографічний словник української мови

накувати

накува́ти 1

дієслово доконаного виду

куючи, прикріпити щось до чогось; куючи, виготовити в якійсь кількості

накува́ти 2

дієслово доконаного виду

про зозулю

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накувати — I див. наковувати. II -ує і накукувати, -ує, док., перех. За народними повір'ями – напророчити кількість років життя (про зозулю). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. накувати — НАКУВА́ТИ¹ див. нако́вувати. НАКУВА́ТИ², ую́, НАКУКУВА́ТИ, ує́ш, док., що. За народними повір'ями – напророчити кількість років життя (про зозулю). Ой зозуле, зозуленько, Нащо ти кувала, Нащо ти їй довгі літа, Сто літ накувала? (Т. Словник української мови у 20 томах
  3. накувати — НАКУВА́ТИ¹ див. нако́вувати. НАКУВА́ТИ², ує́ і НАКУКУВА́ТИ, у́є, док., перех. За народними повір’ями — напророчити кількість років життя (про зозулю). Ой зузуле, зузуленько. Нащо ти кувала. Нащо ти їй довгі літа. Сто літ накувала? (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  4. накувати — Накувати см. наковувати. Словник української мови Грінченка