накувати
НАКУВА́ТИ¹ див. нако́вувати.
НАКУВА́ТИ², ую́, НАКУКУВА́ТИ, ує́ш, док., що.
За народними повір'ями – напророчити кількість років життя (про зозулю).
Ой зозуле, зозуленько, Нащо ти кувала, Нащо ти їй довгі літа, Сто літ накувала? (Т. Шевченко);
Кукувала перша зозуля, і Василько зразу порахував, скільки йому накукує (А. Турчинська);
Вдень накувала зозуля – Жити чотирнадцять літ (П. Воронько);
Коли б я мала голос зозулі, то накувала б їм вік незмирущий (В. Медвідь).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- накувати — накува́ти 1 дієслово доконаного виду куючи, прикріпити щось до чогось; куючи, виготовити в якійсь кількості накува́ти 2 дієслово доконаного виду про зозулю Орфографічний словник української мови
- накувати — I див. наковувати. II -ує і накукувати, -ує, док., перех. За народними повір'ями – напророчити кількість років життя (про зозулю). Великий тлумачний словник сучасної мови
- накувати — НАКУВА́ТИ¹ див. нако́вувати. НАКУВА́ТИ², ує́ і НАКУКУВА́ТИ, у́є, док., перех. За народними повір’ями — напророчити кількість років життя (про зозулю). Ой зузуле, зузуленько. Нащо ти кувала. Нащо ти їй довгі літа. Сто літ накувала? (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- накувати — Накувати см. наковувати. Словник української мови Грінченка