1. Орфографічний словник української мови

напарниця

напа́рниця

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напарниця — -і. Жін. до напарник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. напарниця — НАПА́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до напа́рник. – Мені в кіоск ще треба зайти, у мене там напарниця працює (В. Собко); Марійка з своєю напарницею Лізою подавала щити, а Мишко міцно припасовував їх до кілків (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах
  3. напарниця — НАПА́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до напа́рник. — Мені в кіоск ще треба зайти, у мене там напарниця працює (Собко, Звич. життя, 1957, 121); Марійка з своєю напарницею Лізою подавала щити, а Мишко міцно припасовував їх до кілків (Хижняк, Килимок, 1961, 15). Словник української мови в 11 томах