1. Орфографічний словник української мови

напослідку

напослі́дку

прислівник

незмінювана словникова одиниця

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напослідку — див. наприкінці Словник синонімів Вусика
  2. напослідку — присл., розм. Те саме, що напослідок. || Наприкінці, позаду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напослідку — НАПОСЛІ́ДКУ, присл., розм. Те саме, що напослі́док. Допалась мати на його [нього]; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: – Ото треба було справити мені сіртук (А. Свидницький); // У кінці, позаду. Словник української мови у 20 томах
  4. напослідку — НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа. Словник синонімів української мови
  5. напослідку — НАПОСЛІ́ДКУ, присл., розм. Те саме, що напослі́док. Допалась мати на його; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: — Ото треба було справити мені сіртук (Свидн., Люборацькі, 1955, 127); // У кінці, позаду. Словник української мови в 11 томах