1. Словник української мови в 11 томах

напослідку

НАПОСЛІ́ДКУ, присл., розм. Те саме, що напослі́док.

Допалась мати на його; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: — Ото треба було справити мені сіртук (Свидн., Люборацькі, 1955, 127);

// У кінці, позаду.

За повозами оддалік купа селян, господарів, баб і молоді, а напослідку, мов вівці, .. шкільна дітвора під проводом учителя (Фр., II, 1950, 366).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напослідку — напослі́дку прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. напослідку — див. наприкінці Словник синонімів Вусика
  3. напослідку — присл., розм. Те саме, що напослідок. || Наприкінці, позаду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напослідку — НАПОСЛІ́ДКУ, присл., розм. Те саме, що напослі́док. Допалась мати на його [нього]; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: – Ото треба було справити мені сіртук (А. Свидницький); // У кінці, позаду. Словник української мови у 20 томах
  5. напослідку — НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа. Словник синонімів української мови