1. Словник української мови в 11 томах

напорядкувати

НАПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Порядкуючи, наробити, натворити чого-небудь (перев. небажаного, поганого).

Радивон Ржа .. повів гнівну річ: хто тут хазяїн? Порядкує хто? Я веду господарство чи Павлюк? Буде вже, напорядкував! (Горд., Дівчина.., 1954, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напорядкувати — напорядкува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. напорядкувати — -ую, -уєш, док., розм. Порядкуючи, наробити, накоїти чого-небудь (перев. небажаного, поганого). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напорядкувати — НАПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Порядкуючи, наробити, натворити чого-небудь (перев. небажаного, поганого). Радивон Ржа .. повів гнівну річ: хто тут хазяїн? Порядкує хто? Я веду господарство чи Павлюк? Буде вже, напорядкував! (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
  4. напорядкувати — Напорядкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Распорядиться. Словник української мови Грінченка